Якщо вважав, що люди різні,
如果我們相信人皆有異
Життя - театр, а очі - призма,
生活似劇院,眼睛是(一副)棱鏡
Чому тоді радіє серце
此時此刻,為何內心歡喜?
Коли інше поруч бється?
在那一刻,何時傾近鼓點?
Коли на колінах вже до Бога
我們雙膝跪地的那一刻起,已然託付於上帝
Кричить душа, зірвавши голос.
靈魂通過擊的碎聲音來呼喊
А вже кінець, а як сказати:
在最後,我們怎樣現身說法
Я ж твоя сестра, брате!
我是你們的姐妹,(是你們的)哥弟!
Де твоя душа, людство?
你的人性何在?靈魂何在?
Ми всі забули, хто ми є,
我們已然忘了本我
Кожного любов іде в люстро
我們的愛情成為明鏡
Так там і зникає.
(在那一刻)被吞噬不見!
Ну хто із нас не хотів змінити
好吧,我們之中有誰未曾尋求改變?
Війну на мир, темінь на світло,
(打響)和平之戰,從黑暗到光明
А що з себе треба починати
那麼我們從何做起呢?
Ніхто і не хоче визнати.
沒人想要承認(這一點)
Бо ми ж всі святі, такі всі чисті,
我等生靈,純真無邪亦若此
А правда має гіркий присмак
事實總是那麼苦澀
Коли чорне серце вже не чує
黑色的瞬間(指戰爭),我不想再聽到!
Брате, як тебе люблю я!
哥哥弟弟們,我是如何的愛你!
Це ж я!
(那麼)就是我! !
Humanity please no more war
人類,請不要再自相殘殺了!
We have forgotten who we are
我們已經忘了本我!
All our love goes into the mirror
我們的愛轉成了一扇明鏡
And there disoved in the dark
在黑暗中被無情吞噬!